Прокинувшись о п’ятій ранку, я подумала, що літера «К» найкраща з усіх літер алфавіту.
Капці – м’які, смішні ведмедики, які я одягаю на ноги, а у тандемі з пухнастою піжамою я схожа на пінгвіна. Такий собі кумедний пінгвін ходить по квартирі, намагаючись спіймати кішку, полити крокус і випити каву на кухні.
Кава плюс капці плюс пінгвін також чудове поєднання. Кожен із нас хоч раз у своєму житті пив каву: еспрессо, американо, свіжо змелена, заварна, чи з дивного пакетика з кодовою назвою «Якобс». Особисто я розмішую цей чудовий напій дужкою своїх окулярів, адже їм теж треба прокинутись.
Крокус – кімнатна, вічнозелена рослина, що крокує по кухні у квартирі, в крутих капцях - «ведмедиках» з чашкою кави в руках. Ви запитаєте, звідки у крокусу руки? І це запитання буде дуже доречним. Я би ще додала звідки в нього ноги в капцях, і чого він крокує??? Так, мої знання з біології просто катастрофічні. І якби у мене дійсно був такий крокус, він покрокував би в книгарню за довідником з біології.
О п’ятій ранку я дійшла висновку, що не знаю про крокуси геть нічого.
Кухня – найулюбленіше місце в квартирі. Тут не треба думати про крокуси і можна безмежно довго сидіти на підвіконні у капцях і пити каву. Сюди частенько любить заходити кішка. Неквапом вона обходить свої володіння і незадоволено зиркає на мене на підвіконні з крокусом у руках. Я зайшла на її територію, а це має свої катастрофічні наслідки. Найбільше перепаде капцям - «ведмежатам», тому я знімаю їх і притискаю до себе.
Квартира – улюблене місце кухні, капців, крокусу, кішки і коханого. Я зустрічаю його у капцях-ведмедиках з чашкою кави у правій руці і крокусом у лівій. Він завжди сміється з мене, а потім обіймає. Це мабуть його ритуал прояву кохання, а може просто він любить пінгвінів або «ведмедиків». Я відчуваю його прихід ще задовго до того як у моїй квартирі пролунає настирний дзвінок (так може дзвонити тільки коханий). Мої капці-«ведмедики» не можуть знайти собі місця і бігають по квартирі (з ними бігаю і я, бо я ж у капцях). Про його прихід також сповіщає кава, вона неодмінно вихлюпнеться на «ведмедиків», а ті в свою чергу докірливо подивляться на мене. Останнє підтвердження надходить від кішки. Вона, голосно нявкаючи, всідається під дверима і вимагає щоб я її випустила. Мовляв, вона хоче піти його зустрічати. А дзуськи! Це мій коханий, і зустрічати його маю тільки я.
О п’ятій ранку приємно згадувати про коханого.
Особливо, коли не бачила його декілька тижнів. Він чомусь образився на мене і пішов… І я вже не хочу бути пінгвіном, і капці мене не радують, і кішку випускаю з квартири… і йду заварювати каву, а вона…. вона ВИХЛЮПУЄТЬСЯ на капці… і я забуваю, чому ми посварилися і біжу до дверей а далі вниз сходами на вулицю де стоїть коханий…. І не важливо що я в піжамі схожа на пінгвіна, у капцях - «ведмедиках», з крокусом і кавою у руках.
Він кохає мене, а все інше не має значення.
О п’ятій ранку я прокидаюся, коханий обіймає мене а кішка мирно спить на капцях - «ведмедиках»….. І я впевнена, що літера «К» найкраща з усіх літер алфавіту. Адже з неї починається ЙОГО ім’я…
Ну і капці – «ведмедики»….
Людмила Петухова
Комментариев нет:
Отправить комментарий