ПОВІТРЯНИЙ АС - ТКАЧЕНКО АНДРІЙ ГРИГОРОВИЧ - НАШ ЗЕМЛЯК.

 

В рік 70 визволення від фашистських загарбників нашого регіону хочеться розповісти про земляків, які стали гордістю рідного краю. Одним з таких був уродженець с. Сокиринці, Герой Радянського Союзу, льотчик винищувальної авіації А. Г. Ткаченко.

Народився Андрій Григорович в селянській родині в 1908 році. Дитячі роки сільського хлопця пройшли в рідному селі Сокиринці. В 1923 році закінчив семирічку, що розміщувалася в графському маєтку (нині приміщення сокиринського агроліцею). Тут також розміщувалась з 1921 року двохрічна агрономічна школа.

Після закінчення школи Андрій Григорович навчався в профтехшколі в м. Ромни. Потім працював помічником слюсаря в залізничному депо.

Радянська влада відкривала щороку дорогу в життя молодого хлопця: він добровільно вступає на службу в військову школу льотчиків в 1928 році в м. Ленінграді. Потім військова служба в авіації Київського, Далекосхідного та Ленінгра­дського військових округів. Молодий авіатор став одним з кращих льотчиків-винищувачів.

В званні капітана, командир окремої винищувальної ескадрильї А. Г. Ткаченко бере участь в бойових операціях радянсько-фінської війни. Ескадрилья складалася з молодих льотчиків, які тільки закінчили льотну школу, вона успішно виконувала завдання по веденню розвідки, супроводжувала бомбардувальників за лінію фронту, прикривала частину фронту шириною 150 км., вела штурмові дії на передньому краї оборони противника. Ці дії проводилися в складних метеорологічних умовах, при 50 градусних морозах, в умовах снігопадів та хмарності, вдень і вночі.

Льотчикам групи А. Г. Ткаченка було доручено особливо відповідальне завдання - надання допомоги одній з дивізій, яка потрапила в оточення. Складність виконання цього завдання полягала в тому, що винищувачі «1-15 біс»  не мали пристосувань для перевезення вантажів. На пристосування для закріплення бомб начіплювали мішки з продуктами, а скидати їх оточеним військам, доводилося з висоти 10-15 м без парашутів. Щоденно кожний льотчик групи здійснював по 4 вильоти.

За зразкове виконання цього завдання всі льотчики групи були відзначені урядовими нагородами.А. Г. Ткаченко нагороджений орденом « Червоного прапора».

19 травня 1940 року голова Президії Верховної Ради СРСР М. І. Калінін вручав ордени і медалі нагородженим. Першим нагороду отримав капітан А. Г. Ткаченко. Йому була вручена грамота Героя Радянського Союзу, орден Леніна, медаль «Золота зірка» та орден «Червоного прапора». Так Батьківщина оцінила його зразкові виконання бойових завдань. Капітан Ткаченко здійснив 120 бойових вильотів за час фінської кампанії.

Велика Вітчизняна війна застала А. Г. Ткаченка на аеродромі в м. Горєлово під Ленінградом, де він командував 19-м Червонопрапорним винищувальним авіаційним полком. Тільки за три місяці боїв він та його льотчики знищили 64 ворожих літаки в повітрі, завдали багато ударів по ворогу на землі. Після переформування полк бере участь в бойових діях на Волховському фронті.

У вересні 1942 року Героя Радянського Союзу А. Г. Ткаченка призначено старшим інспектором-льотчиком винищувальної авіації, головним завданням якого тепер був практичний показ, при підготовці авіаторів в тилу і при вводі в бій. Група льотчиків-інспекторів літала з таким завданням практично по всіх фронтах і готувала винищувальні підрозділи до бойових дій.

Свій найбільш пам'ятний політ 1 травня 1945 року на Берлін здійснив А. Г. Ткаченко в складі 6-и льотчиків-інспекторів Героїв Радянського Союзу на винищувачах «ЯК-3», які супроводжували літак «ЯК-7У», що скинув над рейхстагом шестиметрове червоне полотнище з написом  «ПОБЕДА».

Ось імена цих славних асів - Героїв Радянського Союзу: І. Лавейкін, А. Ворожейкін, П. Пєсков, А. Ткаченко, К. Трещев, П. Полоз. Літак «ЯК-7У» з прапором вів командир 1-го гвардійського ордена Леніна, Червонопрапорного    ордена    Кутузова    винищувального    полку    майор І. А. Малиновський.

Стяг був скинутий з висоти 800 м над будівлею рейхстагу. Наземні радіостанції підтвердили падіння стяга в цьому районі. Завдання було виконано.

Після закінчення війни А. Г. Ткаченка призначено начальником відділу льотної підготовки. Тепер перед інспекторами-льотчиками поставлені нові завдання: вивчення та освоєння нової авіаційної техніки та участь в авіаційних парадах і святкуваннях.

18 серпня 1946 року в день авіації, москвичі побачили надзвичайний, унікальний і відточений до дрібниць по майстерності, політ трьох «Яків». За блискучим виконанням групового фігурного політажу  уважно спостерігав Й. В. Сталін. А виконували політ три пілоти: ведучий трійки Герой Радянського Союзу гвардії полковник А. Г. Ткаченко, лівий ведучий гвардії майор О. Пахомов, третій пілот знаменитої трійки Герой Радянського Союзу гвардії підполковник П. Середа.

З'явилися нові реактивні літаки. Першими їх освоювали інспектори-льотчики, щоб на основі виконаних польотів скласти відповідні інструкції по техніці керування польотом та по бойовому використанні. Вони навчали молодь майстерності пілотування і самі навчалися. Авіація, як ні одна область військової справи, не терпить застою. Якою б досконалою машина не була, пілот вирішує успіх її використання.

Уславлена трійка льотчиків ставить перед собою завдання: освоїти груповий політ з виконанням всіх фігур вищого пілотажу, що раніше виконувався тільки в одиночку. Щоденні тренування, математичні розрахунки та наполегливість не пройшли даремно. На військовому параді, в Тушино, не тільки молодь, а й сиві ветерани авіації, не без гордості і здивування, спостерігали за діями трьох літаків, що йшли крило в крило і створювали видимість дій одного літака. Неможливе стало можливим. Всі фігури вищого пілотажу підкорилися трійці льотчиків, що діяли як один. Основним генератором ідей був А. Г. Ткаченко. Віртуозні польоти вимагали великої напруженості і фізичних сил. А. Г. Ткаченко літав більше ніж на 30-и видах літаків, в різних умовах. 30 років він літав на літаках винищувачах. Це згодом почало даватися взнаки. Погіршився стан його здоров'я.

Згідно наказу міністра оборони СРСР в жовтні 1958 року з лав Радянської Армії, по стану здоров'я, звільнений в запас Герой Радянського Союзу полковник Ткаченко Андрій Григорович.

За час служби в винищувальній армії ВПС СРСР йому було присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням Золотої зірки і ордена Леніна, а також нагороджено ще двома орденами Леніна, п'ятьма орденами «Червоного Пра­пора», орденом «Червоної Зірки», орденом «Вітчизняної війни» І ступеня та п'ятнадцятьма медалями.

Йому також була призначена персональна пенсія союзного значення. Після звільнення в запас, Андрій Григорович не міг жити без авіації і працював в ЦК ДТСААФ по підготовці молоді в аероклубах до служби в Радянській Армії та частинах ВПС.

Помер і похований А. Г. Ткаченко в Москві.

С. Сокиринці. Керівник музею Валентина Савченко.