Общее·количество·просмотров·страницы

вторник, 30 декабря 2014 г.

С Новым Годом!


    Поздравляю Вас с наступающим Новым Годом и желаю  всего самого наилучшего. Пусть следующий год станет для Вас годом счастья, радости и достижения поставленных  целей. Вступайте в Новый  Год с улыбкой и замечательным настроением!  И еще - я бы пожелал, чтобы следующий год был спокойным и  мирным.
Радости и веры! И, конечно, удачи! С Новым Годом!
                                                         С уважением, Евгений.

вторник, 2 декабря 2014 г.

«Ой, ні брата, ні сестри…»


 Кожна родина має свою історію. Хочу і я розповісти про нелегку долю одного з земляків-дащенківців.
Народився Олексій у буремному сімнадцятому році. Батьки були заможними, мали землю і підторговували худібкою. Сім’я була велика, наш герой у ній – шостий серед дітей.

среда, 26 ноября 2014 г.

Ювілей у вогні (РОЗДУМИ ПРО НАБОЛІЛЕ)

 
Закінчується 2014 рік названий роком Тараса Шевченка. Десять років тому я був в музеї Т.Шевченка у Києві, де ми розмовляли з працівниками музею і мріяли про те, яким буде цей ювілей. Гадали, що в Україну приїде багато представників діаспори із Канади, Австралії, Аргентини, Польщі, Німеччини, США і інших країн. Буде велике свято у Каневі, Моринцях, Шевченковому та інших місцях повязаних із Тарасом.
Геніальна поезія, безкомпромісна любов до рідного краю і боротьба словом за суспільну справедливість для рідного народу поставили Шевченка на п’єдестал символом гуманності і, мабуть, без перебільшення, можна сказати, - символом самої України.
 Ніхто тоді і гадки і у вісні не міг подумати, що ювілей Великого поета будемо відзначати в умовах війни на Україні. Що Великого свята, на жаль, не відбудеться.

суббота, 22 ноября 2014 г.

Голод тридцять третього і діти

 
Зайдіть сьогодні у наші дитсадки. Побачите тут світлі кімнати, іграшки, веселі дитячі усмішки, дбайливих вихователів. І нехай труднощів нині хоч відбавляй, все ж увага до дитинства залишається для нас на першому плані. Адже малюки – це не тільки наше майбутнє, а й наша сьогоднішня радість. Слухаєш веселий гамір дітвори і думаєш, як тільки життя цікаво влаштовано: підростає крихітка на радість батькам, пізнає світ, вступає в нього з чистим серцем і душею.
         Слухаю веселий дитячий гомін, а перед очима інші картини. Холодне літо 1933-го у Дащенках. Голодомор безжалісно косив людей, смерть витала над людськими оселями, вистежуючи і старих, і малих. Шниряли по дворах комнезамівці. Перевертали комори, печі, виривали з голодних рук останній кусень.

четверг, 20 ноября 2014 г.

Голодомор у Дащенках (село Варвинського району Чернігівської області)


  У моєму селі Дащенки троє старих кладовищ. Двоє «забрали» схили пагорбів, а третє, на в’їзді в село, поволі заростає  здичавілим бузком і акацією. Старі люди кажуть , що початок йому поклали «голодні гробки» . Це слід від 1933 року. Вже майже нікому завертати у це місце тепер у дні поминок. А багато хто, особливо молодшого віку, і не знає правди про ту страшну трагедію. І не знання те, як і сама трагедія, - наслідок дій цинічних «мудреців», для яких людське життя – нічого не варте. І якби не вітри перебудови, ми б і далі жили в гнітючій атмосфері вдаваного благополуччя і спокою, з білими плямами в історії свого народу, від яких (через стільки років!) темніє у очах.
   Ще сьогодні односельці, кому вдалося вижити у 1932-1933 роках про голодомор згадують із великим жахом. Виснажені, опухлі, а нерідко і напівбожевільні люди помирали тоді на своїх обійстях, на дорогах, виповзали за двір, простягаючи руку по милостиню, по допомогу…

Угадай, как зовут «Великого» Вождя красно-кожаных?

 
Загадка:

«Без усов и без бровей
 Правит Оссией всей»

Отгадка: многоликий НиТУП

воскресенье, 16 ноября 2014 г.

Перебування Тараса Шевченка у Вільно (Вільнюсі), Литва


Десь восени 1829 року прийшов день, коли Тарасові, якому пішов уже шістнадцятий рік, довелося вирушити в далекий світ – до Вільна й до Варшави. Його суворий і неприступний пан Енгельгардт віз із собою реєстр своїх слуг, де про козачка Тараса було сказано, що він надається на покоєвого маляра. В обозі гордого аристократа їхав назустріч незнаній долі неслухняний, упертий, неспокійної вдачі п”ятнадцятилітній хлопець, що мав за собою небуденне, як на його вік, минуле – запас тяжких досвідів, пережитих образ, страждань і шукань, а в серці – «стрілу амура». Був він безправним рабом, що мав чистити чоботи й набивати люльку свого пана, хоча мав власний, самостійно вироблений життєвий ідеал – стати малярем-мистцем, а душа його  жила у світлі буйної фантазії, багатому й яскравому, наповненому звуками підслуханих співів природи, реальними образами її живих красот і ідеальними – з народних пісень, кобзаревих дум, історичних переказів, сковородинських кантів, житій святих і Давидових псалмів.

суббота, 15 ноября 2014 г.

Брусова криниця (легенда)


Колись давно в мальовниче село Дащенки, що на Чернігівщині приїхав із кубанських степів молодий статечний парубок на ймення Іван Брус. Чорне кучеряве волосся на голові, чорні рівні брови дуже виразно блищали на запаленому на сонці обличчі. Червона сорочка наче підкреслювала його вроду, а такого ж кольору пояс обвивавсь, ніби гадюка, кругом тонкого стану. Не одна дівка в селі сохла по ньому, не одна молодиця крадькома кидала погляди на парубка. Одного разу пішов Іван удосвіта косить сіно в сусіднє село. Пройшов кілька ручок, стомився та й сів перепочити під розлогою вербою, що росла неподалік від криниці. Перед ним розкинулася зелена долина, мліла проти сонця чиста джерельна вода, а по стежці, що вела до криниці, йшла кругловида молодиця. Жінка набрала у відра води, повагом підхопила їх коромислом на плече і... зиркнула на Івана, і він іще раз побачив її кругле лице, тонкі чорні брови, зажурені карі очі. Парубок хутко підвівся, підійшов до молодиці, та вона враз опустила очі й мовчки пішла стежкою.

пятница, 14 ноября 2014 г.

Переяслав-Шевченківський «Заповіт»

 
25 грудня 1845 року Тарас Шевченко написав свій знаменитий вірш «Заповіт». Про ті події, які передували написанню цього вірша, моя розповідь.
Є у Переяслав-Хмельницькому, що на Київщині, місце, тісно повязане з імям Шевченка. Сюди їдуть звідусіль, щоб вклонитися Великому Кобзареві, і старі, і малі.
                Місце це – будинок, де жив приятель Тараса Григоровича лікар Андрій Козачковський. У нього поет не раз зупинився під час мандрівок на Україну в 1845 та 1859 роках. Андрій Козачковський лікував поета, коли той був хворий, удвох вони їздили на ярмарок, ловили рибу на Дніпрі, мандрували околицями й селами Полтавської та Київської губерній (сам Переяслав тоді був повітовим містом Полтавської губернії). У Переяславі написав Шевченко поеми «Наймичка» та «Кавказ», поетичну посвяту Шафарикові до поеми «Єретик», вірш «Заповіт». Намалював кілька краєвидів…

Прощавай кріпацтво; здрастуй свобода!


                                            Незакатною звездой
                                                Светит солнце над землей.
                                                      В самом добром
                                               Тихом слове
                                                Жив он в памяти людской.
                                               Вечно память та жива.
                                                  На могиле спит трава…
                                                     Грудью полною дыша,
                                                           Днепр течет здесь,
                                            Не спеша.
                                              И во всем –
                                                   Судьба поэта,
                                             Жизнь его,
                                            Его душа.
            (Жоомарт Бекенбаев,
                                 поэма «На могиле Тараса»
                                                  перевод В.Кулемина)

                22 квітня 1838 року Тараса Григоровича Шевченка було викуплено із кріпацтва. Для нього це був самий щасливий день в його житті. Про цей день моя розповідь.

среда, 12 ноября 2014 г.

Що писали про Т.Шевченка газети двадцять років тому?

 
Газета «Рада» 3 березня 1994 року №5:

З весною приходять Шевченківські свята
З весною до нас знов приходить Шевченкове свято… Цього року виповнюється 180 років з дня народження Тараса. З цим днем, згадуючи Шевченка, українці завжди пов”язували свої надії на відродження України, її волі, на збуття своїх давніх сподівань… Про одне з таких святкувань поет з Кубані Василь Мова писав 1894 року:
Там, в Карпатській Русі,
Де інші закони,
Там з дзвіниць сьогодні

Тайное оружие страны со-ВЕТОВ


 «Царь-бомба», она же «Кузькина мать» — термоядерная авиационная бомба, разработанная  в 1954—1961 гг. Самое мощное взрывное устройство за всю историю человечества. Бомбу назвали  «Кузькина мать» под впечатлением известного высказывания Никиты  Хрущёва «Мы ещё покажем Америке кузькину мать!».
Когда Никита  обещал показать Америке "кузькину мать" и стучал по трибуне своим ботинком он не знал, что  КэГэБэ разрабатывал спецагента под таким кодовым названием. Пришлось срочно изменить агенту возраст и пол…

воскресенье, 2 ноября 2014 г.

Ёська Кобза




И опять при Дворе Ёська Кобза поет…  

Ёську на необъятных просторах нашей бывшей социалистической родины и за ее пределами
знают, пожалуй, все. Песни в его исполнении
звучат уже ни одно десятилетие.



среда, 29 октября 2014 г.

Украинская хата


— это живописная, чаще белена снаружи и внутри, здание, преимущественно под соломенной крышей. В старину украинская хата окнами и дверями обязательно выходила на солнечную сторону. «Белая, с теплой соломенной крышей, поросшей зеленым бархатным мхом, - писал о ней  Александр Довженко, - архитектурная праматерь пристанища человеческого. Незамкнутая, постоянно открыта для всех, без стука в дверь, без «можно?» и без «войдите!», жилье простой, как доброе слово, и законное, словно создали его не человеческие руки, а сама природа, словно выросло оно, как плод, среди зелени и цветов ».

БАБУШКА

 
"Ветхая избушка
Вся в снегу стоит.
Бабушка-старушка
Из окна глядит."

Теплые натруженные руки,
усталый взгляд ... Кто из нас не ценит любовь и искреннюю заботу бабушек.
 
Фотоснимок из архива Николая Коваль (Варва)

вторник, 28 октября 2014 г.

Євдоким Хрисантович Соколовський

 
народився в 1910 році в селі Степуках Лохвицького повіту в сім'ї бідняка. В 30-х роках закінчив школу культурно-освітніх працівників і в період "великого терору" 1937-1938 років був направлений в органи НКВС. На початку радянсько-німецької війни, маючи вже звання старшого лейтенанта, служив оперуповноваженим особливого відділу 38 армії, разом з якою у вересні 1941 року потрапив в оточення, але якимось чином уникнув полону і повернувся до свого села. Протягом всього періоду окупації Є.Х. Соколовський жив у своїх батьків.

суббота, 25 октября 2014 г.

Скандалы Богатыревой: вакцины, шопинг, деньги для больных...


"Богатырева и ее подельники украли много денег у тяжелобольных людей и нажилось на этом сполна, … больше всего Богатырева и компания нажились на больных детях. В год ведомство забирало себе в карман около 1 млрд гривен, что составляет половину всего государственного финансирования на лекарства для детей"
Генеральная прокуратура Украины объявила в розыск бывшего вице-премьер-министра - министра здравоохранения Раису Богатыреву.
Подробнее см.  http://obozrevatel.com/politics/91684-op-5-narushenij-raisyi-bogatyirevoj-i-ee-semi.htm

вторник, 21 октября 2014 г.

Презентація місцевого краєзнавця


21 жовтня в малому залі районного будинку культури відбулася презентація видань місцевого краєзнавця Євгенія Домме. До уваги присутніх було представлено фотоальбом «Варвинщина. Земля і люди», виданий за сприяння депутата обласної ради Валерія Зуба та  "Альбом-робіт-художниці Ади Григорівни Громницької" виданий за сприяння депутата районної ради Олега Ященка та сім’ї Степашко. Презентацію робіт провели працівники центральної районної бібліотеки.

суббота, 18 октября 2014 г.

Гончаренко Пётр Филиппович

Дащенки 2007 г. фото В. Давиденко
 
Мой дед (отец мамы). Родился в с. Дащенки Полтавской (сейчас Варвинский р-н Черниговской обл.) области. До начала войны закончил ветеринарные курсы, работал ветеринарным фельдшером. К началу войны ему исполнилось 17 лет, но, прибавив себе год, он воевал практически с 1-го дня войны, участвовал в оборонительных боях в районе Орла, где попал в окружение и был тяжело ранен. Чудом выбрался из окружения, долго лечился в военном госпитале, после выздоровления направлен на Дальний Восток в пограничные войска.

среда, 15 октября 2014 г.

Валерий Зуб – доктор по профессии, лекарь душ людских по призванию


26 октября всем нам необходимо сделать  выбор, от которого зависит судьба каждого, путь по которому будет идти Украина. Для меня и моей семьи он однозначен: Валерий Зуб - наш народный депутат.
Пять лет назад я обошел и обзвонил всех кандидатов в депутаты по нашему избирательному округу в поисках денег на выпуск календаря посвященного юбилею Варвы: «Варин-Варва 1079-2009». Откликнулся только Валерий Алексеевич Зуб, заведующий поликлинического отделения Черниговского онкодиспансера. С тех пор он ежегодно финансирует выпуск работ  по истории Варвинщины и ее славных земляков. В этом году при поддержке Валерия Алексеевича вышел фотоальбом  "Варвинщина. Земля і люди".

воскресенье, 12 октября 2014 г.

Постаті наших земляків

 
Досвідчений хірург-онколог, завідувач поліклінічного відділення обласного онкодиспансеру, депутат обласної ради і голова комісії з питань охорони здоров`я  Валерій Олексійович Зуб завдяки затребуваності свого фаху і наполегливому професійному сходженню - людина відома і авторитетна не тільки на Чернігівщині, а і за її межами. Колись, через роки і десятиліття, прізвище лікаря-новатора і громадського діяча земляки, не задумуючись, називатимуть  у числі відомих вихідців з Варвинщини  Осипа Бодянського, Георгія Вороного та інших. Проте довіра людська набувається не лише цим. Її, як і життєвий успіх кожного, формують особисті якості характеру, той внутрішній стержень, який спонукає долати перепони, об`єднує на спільну справу інших і дає потенціал допомагати людям.

суббота, 11 октября 2014 г.

ВАРВА. ЗАМКОВАЯ ГОРА

Удай под Замковой горой. Фото Д. Павленко  

На высоком левом берегу реки Удай, на горе, ограниченной с трех сторон крутыми склонами, и стояла крепость Варин. История умалчивает о времени основания поселения и о людях, населявших Варин – известно лишь, что крепость  оказалась в центре огромной территории, называемой в древности «Дикое Поле», которое граничило на юге с «Дикой Степью».
       Воины передвигались в те былинные времена только известными историческими путями, а купцы прокладывали торговые пути по воде. На одном из таких направлений и жили «вариняни»,

четверг, 9 октября 2014 г.

Толока. ВАРВА 1981 р.(фото із архіву М. Коваль)


«Толока є давнім українським звичаєм. Її організовували на селі для виконання термінових робіт, що вимагали значної кількості осіб: збирання врожаю, вирубування лісу, спорудження будинків, спільний випас худоби тощо. Іноді толоку використовували для проведення громадських робіт (будування церков, шкіл, читалень, доріг тощо).

«Советский» пин-ап



Восхитительные иллюстрации, сочетающие в себе стилистику социальных плакатов времен Советского Союза и американских постеров 60-х годов в стиле
пин-ап рисует художник Валерий Барыкин.    
Источник:
http://bigpicture.ru/?p=554664

среда, 1 октября 2014 г.

А.Громницька. Альбом живопису


   Україна – край надзвичайно поетичний.
    Її незрівнянної краси природа, неповторне народне мистецтво, пісні, думи та героїчна історія завжди були джерелом натхнення для багатьох поколінь художників.
    На сторінках  альбому Вашій увазі представлені картини художниці Ади Григорівни Громницької.
Безперечно, це далеко не всі її роботи, адже частина їх, до того ж значна, прикрашає світлиці будинків друзів та родичів. Не ввійшли до альбому й мистецькі витвори Ади Григорівни як художника-оформлювача: вона розписувала інтер’єри  райцентрівських школи та гімназії, районного будинку культури, клубу за інтересами „Ритм”, кафе „Лілея”.

суббота, 27 сентября 2014 г.

Автобіографія

 
Я, Зуб Валерій Олексійович народився 4 березня 1970 року в смт. Варва Чернігівської області. Громадянин України, протягом останніх п’яти років проживаю на території України, в місті Чернігові. Освіта вища. Завідувач поліклінічного відділення Чернігівського обласного онкологічного диспансеру,  головний онколог міста. Кандидат медичних наук, доцент кафедри „Оздоровлення та реабілітації” Чернігівського державного технологічного університету.
Член Європейської та Міжнародної асоціації онкогінекологів.
В 1987 р після закінчення на “відмінно” Варвинської середньої школи, вступив на І курс Полтавського медичного стоматологічного інституту.
1988-1989 роки – служба в лавах Радянської армії.
В 1994 році з відзнакою закінчив повний курс Полтавського державного медичного стоматологічного інституту за фахом лікувальна справа. Під час навчання в інституті працював на посаді медичної сестри пульмонологічного відділення міської лікарні №1 м. Полтави.

пятница, 26 сентября 2014 г.

Передвиборна програма кандидата у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі №209 Зуба Валерія Олексійовича


Події в країні свідчать про потребу України у політиках нового типу, людях, які змінюватимуть  країну з вимогами часу та суспільства. До Верховної Ради України повинні прийти люди, патріотизм яких виявлятиметься в щоденних справах, чесності та відповідальності. Вважаю що, готовий застосовувати свої організаторські здібності, вміння та досвід у вирішенні конкретних проблем країни та області на загальнодержавному рівні. Зможу лобіювати інтереси Чернігівщини  у владі і вже за короткий час показати реальну допомогу громаді.

четверг, 25 сентября 2014 г.

ВАЛЕРИЙ ЗУБ - НАШ КАНДИДАТ



Центральная избирательная комиссия зарегистрировала в 209-м округе (Нежинский, Варвинский, Носовский, Срибнянский, часть Ичнянского района)  самовыдвиженца заведующего поликлиничным отделением Черниговского областного онкологического диспансера Валерия Зуба.

среда, 24 сентября 2014 г.

Черниговская область. Округи для выборов


 Центральная избирательная комиссия обнародовала перечень избирательных округов, где уже начинается подготовка к новым парламентским выборам. Черниговская область, как и на предыдущих выборах в Верховную раду, поделена на 6 одномандатных округов.
Одномандатный избирательный округ № 205
Центр - город Чернигов, Деснянский район.
 Границы: Деснянский район, часть Новозаводского района города Чернигова (избирательные участки № 741086, 741096 - 741099).
Одномандатный избирательный округ № 206
Центр - город Чернигов.
 Границы: часть Новозаводского района города Чернигова (избирательные участки № 741061 - 741085, 741087 - 741095, 741100 - 741108), Репкинский, Черниговский районы.

Гуртом боротися легше


Валерій Зуб — відомий далеко за межами Чернігова хірург-онкогінеколог, завідувач поліклініки обласного онкодиспансеру, кандидат медичних наук, головний онколог міста, член Європейської та Міжнародної асоціації гінекологічних онкологів. Також — депутат обласної ради, голова постійної комісії з питань охорони здоров’я та захисту населення від наслідків аварії на ЧАЕС.
 Нещодавно Валерій Олексійович повернувся з Праги, з міжнародного науково-практичного відеоконгресу, де розповідалося про різні лікувальні новації у галузі онкології.
Валерію Олексійовичу, чи не говорилося на цьому медичному форумі, що лікарі впритул наблизилися до перемоги цієї страшної хвороби не одного століття?

воскресенье, 14 сентября 2014 г.

Валерий Зуб: «Стараюсь идти в ногу со временем!»

 
   Заведующий поликлиническим отделением Черниговского областного онкодиспансера, внештатный главный онколог Чернигова, глава комиссии по вопросам здравохранения Черниговской областной рады Валерий Зуб – известная личность не только в нашем городе, но и далеко за его пределами. В большинстве своем люди знают Валерия Алексеевича как замечательного профессионала, врача от Бога, а ведь весьма интересно заглянуть в его душу и узнать, что он за человек. На днях мы напросились на неофициальную беседу, так сказать, на встречу «без галстуков». Говорили долго и обо всем, часов не наблюдая. Валерий Зуб – очень интересный и открытый собеседник. Жалею только об одном: рамки газетной полосы жестки в своих требованиях – и многое из разговора так и останется «за кадром».

пятница, 12 сентября 2014 г.

14 сентября-День работников нефтяной, газовой и нефтеперерабатывающей промышленности Украины.


Поздравляю нефтяников Варвинского района с профессиональным днем! Желаю успехов. Пусть удача всегда улыбается вам. Здоровья  всем.
Краткая история нефтедобычи. 
  Украина – один из старейших регионов нефтедобычи в Европе. Промышленная добыча нефти в Прикарпатье началась в 1771 г., когда было открыто нефтяное месторождение в солевой шахте Слобода-Рунгурская (Ивано-Франковская область). Добыча методом бурения была впервые начата в окрестностях Борислава (Львовская область) в 1886 году. В 1909 г. на месторождениях в районе Борислава было добыто 2 млн. тонн нефти – 5% мировой добычи того времени.

четверг, 11 сентября 2014 г.

АнтиСОВЕТСКИЕ анекдоты

 
Нет лучше оружия против тоталитарной Российской идеологии, чем  анекдот, насмешка, прикол или просто шутка.
Начну с одесского анекдота. В этом плане одесситы  «впереди планеты всей»:
 «Ты знаешь, я уже боюсь на улице разговаривать по-русски. - Почему? Ты боишься, что тебя могут обидеть бандеровцы? - Нет, я боюсь, что придут русские и будут меня защищать».

вторник, 9 сентября 2014 г.

«Маленькая победоносная война» хороша, только пока она маленькая и пока победоносная

Фото с сайта funnyfoto.ru
  Первая российско-украинская война кончилась. Всех, кто думает, что это ненадолго, уверяю: надолго.
  Кончилась она, что примечательно, тем же что и российско-грузинская. А именно: созданием на территории государства, которое Кремль счел враждебным, нищего и криминального анклава, единственным видом занятости в котором будет борьба против «украинских фашистов».
 Полный текс и комментарии см.   http://www.novayagazeta.ru/columns/65186.html
Автор Юлия Латынина обозреватель «Новой» 09.09.2014

четверг, 4 сентября 2014 г.

Виступ на презентації книги Є.В. Домме «Забуті імена»



       Сьогодні краєзнавча справа Варвинщини переживає урочисту подію – презентацію документального збірника  "Забуті імена" в обробці і під авторством нашого земляка – Домме Євгенія Вікторовича – краєзнавця за покликом душі, допитливого пошуковця, патріота нашого краю, вірного товариша і просто щирої та чуйної людини. Цей збірник про тих варвинчан кого не дочекались з війни, про тих хто поклав свою голову, віддав дорогоцінне життя за Вітчизну. І зовсім не важливо з якої війни вони не повернулись: Першої Світової, Великої Вітчизняної, Афганської, стали жертвами репресій, чи інших військових конфліктів …

среда, 3 сентября 2014 г.

Прокляття роду Галаганів


Анонс програми Прогулянки містом
«Прогулянки за містом» продовжують мандрувати Україною! Цього разу ми вирушаємо на Чернігівщину і відвідаємо одну з перлин палацового намиста краю, а саме – мальовничі Сокиринці. Хто і за що прокляв рід Галаганів? Скільки років сліпий кобзар Остап Вересай залицявся до своєї майбутньої дружини? Як звичайний пес врятував життя дітям графа? А також: чи приїжджають нащадки знатної родини на історичну батьківщину? Хто і навіщо розповідає свої бажання лісовичку? Про все це ви дізнаєтесь  на телеканалі «Київ» https://www.youtube.com/watch?v=gz033JoqzU
                                     Источник: http://www.kievtv.com.ua/anonses/itemlist/category/21-anonsy-prohramy-prohulianky-mistom

понедельник, 1 сентября 2014 г.

Друга світова


75 років тому, 1 вересня 1939 року, через тиждень після підписання договору про ненапад із СРСР (так званого пакту Ріббентропа-Молотова) нацистська Німеччина вторглася на територію Польської держави, розпочавши найбільшу та найкривавішу трагедію людства – Другу світову війну. 17 вересня 1939 року у війну на боці нацистського агресора вступив СРСР. Українські землі з перших днів опинилися в епіцентрі бойових дій, тому для українців ця війна почалася саме 1 вересня.

среда, 27 августа 2014 г.

КОЧУБЕЙ - рассказ современника


Кочубей Василий Леонтьевич - родился около 1640 г. Не отличаясь выдающимися способностями, Кочубей был трудолюбив и прекрасно знал канцелярскую службу. В 1681 г. он был регентом войсковой канцелярии, в 1687 г. - генеральным писарем. Мазепа, став гетманом, наградил Кочубея деревнями (в том числе - знаменитою Диканькою), дал ему в 1694 г. достоинство генерального судьи, а в 1700 г. исходатайствовал звание стольника. Доверие Мазепы к Кочубею было настолько велико, что он ему первому рассказал о своем намерении отложиться от России.

вторник, 26 августа 2014 г.

ФЕНОМЕН НІЖИНСЬКОГО ОГІРКА

 
Журналістські дороги вели в різні куточки колишнього Союзу, за кордон. І коли при спілкуванні з колегами я, наприклад, говорила, що відомі актори Марк Бернес чи Еліна Бистрицька родом з Ніжина, в очах моїх співрозмовників бачила велике подивування. Зате ніхто ніколи не сумнівався в батьківщині маленького хрумкого зеленого дива - огірочка. Власне, він став візитною карткою ніжинського краю. При згадці про Ніжин у Москві чи Хабаровську люди завжди щиро розтягували посмішку і говорили: знаємо, знаємо ваші огірки.
       Навколо них ходить багато легенд. Одна розповідає, що Катерина II, подорожуючи з Петербурга в Крим, зупинилася в Ніжині і, скуштувавши тут ніжинських огірків, видала наказ: "Впредь неизменно поставлять нежинские огурцы к царскому столу". А її фавориту Потьомкіну вони так припали до смаку, що під час російсько-турецької війни він посилав за ними за сотні верст від Очакова.

суббота, 23 августа 2014 г.

Иоанн Грозный, отзыв современника-иностранца

 
  Отрывок из сочинения Даниила Принца фон-Бухау «Moscoviae ortus et progressus». Даниил Принц родился во Львове, 14-го сентября 1546 года; был два раза в Москве в качестве чрезвычайнаго посланника: в первый раз, вместе с Кобенцелем, в 1576 году, а во второй раз, один, в 1578 году, Умер Принц в Бреславле, в 1608 году.
«Около 1576-го года московский князь вступил в 48-й год своего возраста. Он так предан благочестию и богослужению, что для того, чтобы удобнее предаваться молитве и постам, которые он очень строго соблюдает, часто живет в монастырях и тело изнуряет великим воздержанием. Большую часть своих доходов он истрачивает на построение св. храмов и отыскивает мастеров с каким только может прилежанием.
Он очень высокаго роста. Тело имеет полное силы и довольно толстое, большие глаза, которыми он постоянно вращает и все наблюдает самым тщательным образом. Борода у него русая, довольно длинная и густая; но волосы на голове он, как большая часть русских, бреет бритвой.
Он так склонен к гневу, что в гневе испускает пену на подобие коня и приходит как-бы в безумие; в таком состоянии он бесится также и на встречных. Если кто провинится немного потяжелее, того он уничтожает с корнем и истребляет со всем семейством, рабами и всем, что одарено живою душою. Так как это случается очень часто, то многия места своих владений он превратил в пустыню.

пятница, 22 августа 2014 г.

МАЗЕПА

 
Преданиe о том, что Мазепа за любовь к прекрасной польке был привязан  мстительным мужем к спине дикой лошади, которая занесла его на Украину, где он потом сделался гетманом, это предание, рассказанное Вольтером в Истории Карла XII и потом внушившее Байрону чудную его поэму, считалось нелепым вымыслом. Записки Пассека, товарища и сослуживца Мазепы при дворе короля Польского Яна Казимира, доказывают, что это не было вымыслом. Пассек рассказывает про этот случай во всей его прозаической действительности. Автор записок не любит Мазепы и иногда, кажется, непрочь прихвастнуть; но он передает со всею откровенностью все что видел и слышал. 
Записки Пассека имели несколько изданий и очень известны в Польской литературе. Подлинная их рукопись находится в Петербурге, в Императорской Публичной Библиотеке.
«На Волыни была у него(Мазепы-Е.В.) деревушка, в соседстве с Фальбовским, котораго, не знаю почему, он стал часто навещать. Он любил бывать у него, когда Фалъбовский уезжал из дому, домашние, особенно те что носили записки и слышали кое-что из разговоров, довели о том до сведения своего господина. Однажды Фальбовский собрался куда-то в далекий путь, простился с женою и, выехав из дому, остановился на дороге, по которой езжал к нему Мазепа. Вдруг едет с письмом посланец, тот самый что всегда исполнял такия поручения и сам же донес о том своему господину.

КИЕВ в 1787 году

Киев

В небольшой книге Johann'a W. Moller'a — Reise von Wolhynien nach Cheson in Russland, изданной в Гамбурге в 1802 г. и  теперь  очень редкой  краткое описание Kиева. Полагаю, что несколько строчек из этого описания, совершенного в 1787 г. будут  интересны читателям блога.
«Перваго июня, на заре, мы въехали в город. Мы прошли через низкую часть города (Подол), снабженную деревянной мостовой для удобства пешеходов и экипажей. Дома почти всe деревянные и с номерами; названия улиц также находятся на угловых домах. Церквей и монастырей здесь множество; они сложены из кирпича и выбелены. Самыя красивыя и большия церкви—Софийская, Махайловская в др. расположены на возвышении.

вторник, 19 августа 2014 г.

Сорочинская ярмарка


  В 19 столетии  в Украине (в то время Малороссия)  было около 12 тысяч ярмарок. Сорочинская  была ни самой большой из них и  ни самой известной.   Прославил село Великие Сорочинцы  на века великий земляк —  писатель Николай Васильевич Гоголь.
   «Как упоителен, как роскошен летний день в Малороссии! Как томительно жарки те часы, когда полдень блещет в тишине и зное и голубой неизмеримый океан, сладострастным куполом нагнувшийся над землею, кажется, заснул, весь потонувши в неге, обнимая и сжимая прекрасную в воздушных объятиях своих! На нем ни облака. В поле ни речи. Все как будто умерло; вверху только, в небесной глубине, дрожит жаворонок, и серебряные песни летят по воздушным ступеням на влюбленную землю, да изредка крик чайки или звонкий голос перепела отдается в степи.

воскресенье, 17 августа 2014 г.

Сталинские круги ада


В ноябре 2013 года в моем блоге была статья Кровь пролитая за Христа, посвященная священнослужителю  церкви с. Совьяки Боровского р-на Московской области  Иосафу Марченко. Предлагаю дополнительный материал о нем. Источник: «Расстрелянное будущее», Глава 4. Круги ада,  с. 118-123. http://parallel-city.ru/r_future/

Привет Сталина от Путина

 
  Нет в обозримом прошлом такого злодея, как Сталин, который  погубил личными указаниями   огромное количество невинных душ.  Сталинизма сегодня - это не только переименование Волгограда и возвращение советского гимна, но и «историческое обоснование» всё новых и новых военных конфликтов развязанных руководством России, аннексия Крыма и многое другое. Думаю, точка над i еще не поставлена…

Шаржи - СССР …


«Это блог о нашем социуме, о политике и политиках, заинтересовавших меня людях и событиях, о моих наблюдениях, оценках и прогнозах. Иногда я рассказываю о своих научных исследованиях и их результатах. Сферы моих научных интересов - социальная теория, психология (психотипология), социальная и политическая аналитика»
                                          Сергей  Савельев

среда, 13 августа 2014 г.

В Крым «… на лихом коне»

 
Цели понятны…
Не ясно, кто из свиты Петька, а кто Анка - пулеметчица?!

Троянская конница Путина


« … Жрец Лаокоонт, увидев Троянского коня и зная хитрости данайцев, воскликнул: «Что бы это ни было, а бойтесь данайцев, даже дары приносящих!
Однако в этот момент из моря выползли 2 огромных змея, убили Лакоонта и двух его сыновей, поскольку сам бог Посейдон хотел гибели Трои».
«Россия со своим конвоем готовит подлость высшей пробы», — заявил NR Baltija эксперт и российский обозреватель Андрей Ивлев.

пятница, 8 августа 2014 г.

Наши землячки на дорогах второй мировой


 Участие женщин в войне было закреплено законодательством и  стало всеобщим. Женщины выполняли роли связисток, летчиц, медсестер, разведчиц. Медсестры, которые выносили раненных бойцов с поля боя – это десятки тысяч женщин-героинь, имен которых мы сегодня почти не знаем.